Свято Миколая
20.10.2017 Administrator Категорія: Методична скарбничка
Святий Миколай
Ведучий
Святий Миколай за свою добродійну любов і щедре милосердя вічно живе в серцях людей. А його любов символічно оживає в дні його святкування по цілому світі, коли він обдаровує дітей дарунками. Для всіх він став символом щирої любові до ближнього.
Ведуча
Що ми знаємо з його життя? Миколай жив у Мирах, у Лівії. Народився він у багатій сім'ї, ріс дуже доброю і чуйною людиною. По смерті батьків став спадкоємцем великого багатства, яке повністю віддав бідним і калікам. Як щедрий Бог з небес, він часто заходив до багатодітних чи хворих людей і обдаровував їх чим міг. Після смерті його визнано святим. І от з того часу кожен рік у день святого Миколая, 19 грудня, ми відзначаємо це улюблене свято. З цієї нагоди ми зібрались сьогодні.
Під музику заходять учні.
1 учень:
У нас тепер зима лютує,
Землю снігом засипає,
Та щорік у цю пору
До нас Святий Миколай вирушає.
2 учень:
Він сідає в срібні сани,
Три коники везуть бистрі,
Ангел-візник поганяє,
Ясним світлом місяченько
Їм дороги освітляє.
3 учень:
І зіроньки – чудо-зорі-
Теж освітлюють їм путь,
Їде в гості Миколайко,
Бо Його щорічно ждуть.
4 учень:
Ждуть Його у кожній хатині,
Бо несе він подарунки
І дорослому, й дитині.
Його з радістю чекають,
У молитвах прославляють,
У віршах, піснях величають.
Вхід Зірочок. Танець.
-
Всім привіт, мої гарненькі!
Я є зірочка гарненька.
Я на свято Миколая
Йому завжди помагаю!
Я сідаю на хатки, зазираю у шибки.
Є у мене і сестриці,
Мої вірні помічниці.
-
Миколай - наш доброчинець
І для всіх придбав гостинець.
Україну він вітає
Про всіх діток він подбає.
-
Темна нічка за шибками,
Сніг біленький мерехтить.
Небеса блистять зірками,
Десь дзвіночок гомонить.
Миколай вже поспішає,
В кожну хату завітає.
-
Зірочки ми променисті,
Ніжні-ніжні, чисті-чисті,
Ясним золотом ми сяєм
І Святому Миколаю
Шлях на Землю прокладаєм. Пісня
Виходять діти
5 учень:
Гей, пошлемо листочок до раю:
"Не забудь нас, Святий Миколаїв!
Не забудьте про нас, янголятка!
Вас прохають і хлопці, й дівчатка.
6 учень
Завжди ми були чемні і милі,
До школи охоче ходили,
Шанували матусю і тата
Та любили сестричку і брата.
7 учень: Ми складали долоні маленькі
І молились до божої неньки,
Тож гостей ми чекаємо з неба –
А антипка нам зовсім не треба".
Гей, пошлемо листочок до раю:
"Ми чекаєм, Святий Миколаю!
Ми чекаємо вас, янголятка!
І підпишемо: хлопці й дівчатка!"
Ангели йдуть по колу під музику.
Ангели
-
Я роблю смачні цукерки
Шоколадом покриваю,
У яскраву обгортку,
Їх старанно загортаю.
-
Райські яблука збираю
Стиглі, дуже соковиті.
Їх у кошики складаю –
Поласують добрі діти.
-
Книжки розуму навчають
Діти раді кольоровим.
Їх читати полюбляють
Слухати завжди готові.
-
Пензлі в фарби обмокають
Іграшки я розмалюю.
Передам їх Миколаю,
Нехай дітям подарує.
Ведуча:
За традицією святкування діти пишуть листи Миколаю зі своїми проханнями.
(В залі на встановленому дереві прикріплена поштова скринька.)
Поспішаймо, поспішаймо із листами,
Бо вже їде Святий з неба саночками.
Не забули ми листочки написати
Та й Святого Миколая попрохати.
(Кидають по черзі листи і промовляють.)
1 учень: Мені ляльку!
2 учень: Мені книжку!
3 учень: А мені із гуми мишку!
4 учень: А мені цукерок трішки, Шоколадок і горішків, Торбу пряників медових, Круглобоких і здорових!
5 учень: Чи бува не забагато'.'
6 учень: (вражено) Та ж іде багате свято.
7 учень: Я собачки хочу дуже,
А цукерки – це байдуже!
Ведучий:
В школу Миколай завжди
носить книжечки нові.
Сподіваюсь, що сьогодні
різочки нема нікому.
Стукіт. Вбігає Антипко. Музика.
Антипко
Ой, холодна тут зима-
В пеклі ж холоду нема,
Вибиравсь я, наче в літі!
В пеклі – жар, зима – на світі.
Я, без шапки, без кожуха,
Відмерзають хвіст і вуха,
От біда! Чи довго ждати,
Поки всунусь десь до хати,
Де живуть погані діти,
Треба кості розігріти!
Скаче Антипко
Ангели
-
Спинись, бідако!
Бач, як заспівався!
-
Та звідки ж в тебе
Подарунок взявся?
-
Вже в пеклі криза,
Голодно і пусто.
Поїли навіть всю гнилу капусту.
-
Догосподарились чорти,
Скажу я вам до краю.
Чи ти бодай
Нікчемні різки маєш?
Антипко
Та маю – ось,
А де нечемні діти?
Яких я маю гамселити?
Диви, як засмутились
Батько й мати!
Цілують, пестять,
По голівці гладять.
А виросте яке?
Мені на втіху
Невиховане, хитре
Ще й скупе!
-
Що, страшно?
Я жартую.
А щоб не сталося біди такої –
Запрошую дітей у коло.
Пісня
Антипко
Ох, перед такими добрими
І веселими дітьми
Безсилий я.
Іду шукати інших нечемнюхів.
Тому кажу вам поки що
До нових зустрічей,
Солодкі діточки й батьки!
Вихід Антипка
Вхід козаків
-
Пізно, у вечірній час
Миколай святий до вас
Так тихесенько прийде,
Подарунки принесе.
-
Ніс святий оцю торбину,
І сказав мені він – Сину,
Ці дарунки ти віддай,
І скажи, що Миколай
Ще прийде до найчемніших,
Як вони заснуть у тиші.
-
Несе він щире Боже слово
З небес на Землю до людей
Та ще любов свою казкову
До добрих, лагідних дітей!
Пісня козаків
Ведуча:
Ну, швиденько, швидко, діти,
Починає вже темніти!
Скоро вже приїде в гай
Наш Святитель Миколай.
{Декорація лісу. З-за кущів виходить Ведмідь, Вовк, Лис, Заєць.)
Вовк:
Гей, Бурмиле, чи ти чув,
Чи ти бачив, хто це був?
Ведмідь:
Бачить-бачив, чути-чув,
Але що це - не збагнув!
Лисиця:
До Святого Миколая
Діти тут листи вкидають.
Заєць:
І у голос розказали
Все, чого собі бажають.
Вовк:
Жаль. Ой жаль, жаль, мій любий брате,
Що не вмієм ми писати! (Замріяно)
Дуже - ах! - хотів би я
Хоч маленьке порося!
Заєць:
Ой, стидайся! У Святого
Як проситимем такого?
Краще побажай собі
Ось капустоньки хоч дві!
Ведмідь:
Ну, смішний ти, куцохвостий!
Та ж хіба коли Вовк просить?
(звертається до Вовка)
Все вовкам, а ось я
З'їв би меду горщик, два.
Лисиця: Звісно, мед - це не найгірше,
Але курочку смачніше
Заїдати на обід -
Та про це просить не слід!
У Святого Миколая
Я хоч масла попрохаю.
Ведмідь:
Чути - здаля щось гуде!
Може, вже Святий іде!
(Звірі ховаються. Вбігає двоє дітей – Софія Р і Катя Л. Софія голосно плаче.)
Катя:
Ой, не плач! Ой, почекай!
Бачиш, ось і ліс!
Софія:
Є і скринька, Катю мила,
Та... листочка я згубила!
(Знову плаче.)
Катя:
Ну, не плач же, не ридай!
Та ж Святитель Миколай
Знає всі наші бажання,
Всі надії, сподівання!
Хоч листочка ти згубила,
Добрих вчинків ти зробила
Певно, більше, ніж ми всі.
Софія: (втерла сльози, всміхнулася)
Ах ти, Катю, язиката,
Ти забула розказати.
Скільки ти добра зробила
І не була вередлива.
Катя:
Годі, на хвальбу не час!
Чуєш? Хтось іде до нас!
Вовк: (Виглядає з-за куща, тримаючи листа в зубах)
Я доріжкою ішов
І листок оцей знайшов.
Ведмідь:
Це ж оця панянка мила
Знехотя його згубила.
Кинь скоріш листа у скриньку,
Щоб потішити маленьку!
Вовк: (Міцно тримає листа лапою)
Ой, ні-ні! О ні! Я сам
Вже його Святому дам!
Може, стане він добріший,
Дасть м'ясця мені радніше.
Ведмідь: (прислухається)
Швидко! Вовче, кинь листок!
О, вже чую скрип санок!
Вовк (заперечує головою й лапами, обидва ховаються)
8 учень:
У святу зимову пору
Із Божого раю-Двору
Миколайко виїжджає
Й дуже-дуже поспішає.
9 учень:
В нас тепер зима панує,
Землю снігом засипає,
Та в цю пору до нас в гості
Миколайко поспішає...
10 учень:
Він сідає в срібні сани,
Янгол коней поганяє...
Їде, їде Миколайко,
Бо Його земля чекає.
Вовк:
Ви простіть мені, що я...
Бо знайшов я тут листа
І не вкинув ще у скриньку.
(Кладе листа і тікає)
Ангел 1:
Але спершу, малята,
Обдаруєм всіх звіряток.
Щоб ні в лісі, ні у полі
Не робили шкоди злої.
Ангел 2:
Вовкові ось тут ковбаска.
Вовчику, бери, будь ласка!
Лисиці - дві круглі шинки,
Це для тебе лакоминки!
Ангел 3
А Ведмедеві, нівроку,
Бочка меду круглобока.
Ангел 4:
Зайчику, ближче підійди-но,
Моркви тут тобі торбина.
Ведучий:
Що ж звірят обдарували.
Свято знову засіяло.
11 учень:
Святий, щедрий Миколай
Йде щороку в рідний край
В кожну хату, в кожен дім
І несе дарунки всім.
12 учень:
Бо приходить він тоді,
Коли темно на землі.
Тихо-тихо в дім прийде,
Подарунки покладе.
13 учень Навіть сліду не лишає,
Хоч і кожен із нас знає
Що відвідує всяк раз.
Миколайко усіх нас
.Ведуча То ж Його усі славімо,
В добрі, мирі всі живімо!..
Ведучий О, Все щедрий Миколай,
Нам в усьому помагай!