Психологія дитини 9 років

Діти молодшого шкільного віку все частіше виявляють відмінності в поведінці за статевою ознакою. Хлопчикові стають все більше схожими на дівчаток. Така різниця відображається у психології дитини 9 років. 

Поведінка в школі
На відміну від дівчаток, які краще концентрують увагу і зусилля на освітньому процесі, хлопчики у віці 9 років все частіше виявляють свою непосидючість. Хлопчика складніше посадити за домашнє завдання, так і справляється він з уроками значно довше, ніж дівчинка того ж віку. 

На уроках хлопчики 9 років схильні шуміти, перемовлятися. Їм важко висидіти спокійно всі 45 хвилин заняття. На перервах хлопчики, як правило, теж більш активні, вони бігають, стрибають, грають в активні ігри.

Ставлення до себе
Хлопчики більш неохайні. Для них часто не має ніякого значення їх зовнішній вигляд, одяг і її стан. Порвані на перерві штани, забруднена в парку після уроків сорочка – дрібниці, на які не варто звертати уваги. 

Хлопчаки рідко хвилюються за своїх оцінок в школі і рівня успішності в навчальному процесі. Дівчатка ж, навпаки, прагнуть бути отличницами, пишаються своїми успіхами, всіляко демонструють їх. При цьому хлопчики схильні до значних перепадів настрою, викликаним підвищенням самооцінки, то зниженням рівня впевненості в собі. 

Творчість 
У віці 9 років діти все частіше виявляють свою творчу натуру. У хлопчиків фантазія і творчі пориви, як правило, розвинені краще. Це добре помітно під час дитячих ігор. Хлопчині достатньо взяти в руки будь-який предмет, щоб перетворити його за допомогою фантазії в космічний бластер, кулемет або міжгалактичну ракету. У теж час дівчатка частіше використовують предмети та іграшки за їх прямим призначенням: каструля – пристосування для варіння обіду, лялька – красива дівчина (принцеса, мати, дочка), машинка – транспортний засіб і т.д.

Дев’ятий рік життя дитини
За рік дитина підросте на 5-7 см, поправиться майже на 2 кг, а окружність грудної клітки збільшиться в середньому на 1-2 см. Частота пульсу восьмирічної дитини становить 80-85 ударів на хвилину. Важливо те, що активно починають розростатися елементи еластичних волокон шкіри.
Зміни
Хлопчики в цьому віці продовжують рости швидше за дівчаток. Також вони трохи випереджають дівчинок у вазі приблизно до 8,5 років, а от після цього процес росту починає змінюватися.
Емоційні зміни
Дитина намагається усе робити швидко: рухатися, їсти, читати, говорити. їй подобається, коли дорослі звертають на неї увагу, ніби на рівного собі. Дитина дуже цікавиться людськими відносинами: як і чому люди товаришують, за що засуджують один одного тощо. Дитина в цьому віці продовжує скрізь сунути свого носа: чому горить світло і як працює машина, що всередині телевізора і чому так, як саме він працює, — питань більшає, і на кожне їй потрібно одержати якомога більш точну й вичерпну відповідь.
Стосунки з друзями для неї тепер стають більш важливими, ніж з дорослими, хоча в той же час, незалежно від того, хлопчик це чи дівчинка, восьмирічна дитина більше тягнеться до матері, ніж до інших членів родини. Вона навіть ревнує маму до інших. Ці діти дуже вразливі й занадто чуттєві до критики, люблять обговорювати дії знайомих їм людей, а також і свої власні, дуже добре знають про свої недоліки, але не завжди можуть з ними впоратися. Іноді вони погано ладять з Іншими дітьми, час від часу бувають агресивні навіть з мамою. Якщо в цьому віці дитина розвивається нормально, у неї сильніше починає виявлятися почуття обов'язку і прагнення до різних досягнень. У неї вже добре розвинена комунікативність. Вона ставить перед собою і намагається розв'язувати реальні задачі, її фантазія та ігри спрямовані на активне засвоєння предметних дій.
Вік 8-9 років (особливо в хлопчиків) — це період деякого гальмування самостійного читання, тому в жодному разі не можна примушувати сина читати. Користуйтеся хитрощами. Давайте дитині читати книги спочатку на ту тематику, що цікавить її більше за все, а потім потихеньку переходьте до інших. І ще одне: вибирайте книжки разом, особливо коли купуєте їх у магазині.
У цьому віці діти часто захоплюються колекціонуванням: у хід йде абсолютно все — камінчики, марки, наклейки від жуйок... При цьому малюкам надзвичайно приємно не просто збирати їх, а й систематично наводити лад у своїй колекції.
У вісім років іноді в дітей з'являється бажання також навести порядок і в своїх речах. Для більшої зручності вони можуть наклеїти ярлички на шухляди письмового столу, акуратно розставити всі книги на поличці... Щоправда, найчастіше порядок довго не підтримується, але найголовніше — саме прагнення до нього. Дайте дитині трохи часу, і тоді звичка до чистоти й акуратності стане невід'ємною частиною її характеру.
Творчість
У хлопчиків цього віку більш розвинута здатність до творчої діяльності. Якщо до нього в руки потрапляє будь-який новий предмет (особливо іграшка — у цьому віці діти ще дуже люблять грати ними), вони вигадують для себе нові ігри, використовуючи ці предмети, як би ми з вами сказали, не за призначенням. А от дівчатка йдуть торованою стежкою, намагаючись видозмінити їх під добре знайомі, давно освоєні ігри. Якщо це іграшкова каструлька, то в ній треба тільки варити їжу, і вона аж ніяк не може перетворитися, скажімо, на бункер для секретної зброї — найчастіше саме так грають хлопчики.
Вік 8-9 років — час розквіту творчих пошуків дитини. У цей період бажані інтенсивні й різноманітні заняття образотворчою діяльністю. Це так звана схематична стадія, де символ, що лише віддалено може нагадувати предмет, цілком влаштовує дитину. З 9 років у дитини почне пробуджуватися реалістичне відтворення предметів і явищ.
Хлопчиська-дівчиська
Дедалі чіткіше психологічно виявляються відмінності між хлопчиками й дівчатами. Хлопчики більше відволікаються під час готування уроків, їхні думки часто далекі від того, чим вони повинні займатися, тому їх доводиться примушувати виконувати домашні завдання. І саме тому еони роблять уроки вдома не півтори години, як годилося б, а в 3-4 рази довше.
Навіть якщо хлопчик думає і міркує не гірше, а краще за дівчинку, змусити його думати саме на уроці важче, ніж дівчинку. Непосидючість хлопчиків, їхня менша здатність переносити статичне навантаження проявляється в тому, що вони частіше за дівчаток порушують дисципліну на уроці, занадто шумлять на перерві. Хлопчика важче привчити підтримувати порядок, особливо якщо раніше ви приділяли цьому менше уваги. Хлопчики цього віку значно менше, ніж дівчинки, звертають увагу на свій одяг, крім тих випадків, коли особливості пропонованого дорослими одягу якимось чином порушують їхнє уявлення про те, як має вдягатися хлопчик. Те, що їхній одяг рваний чи брудний, їх цікавить набагато менше, ніж дівчаток.
Характерним недоліком хлопчиків є також відсутність відповідальності. Вони мало або взагалі не хвилюються через оцінки в школі, забувають, що їм задане домашнє завдання або не надають цьому значення, через що батькам часто доводиться самим дізнаватися про домашні завдання своїх синів. У них менш розвинені посидючість, наполегливість, терплячість, старанність, акуратність. У хлопчиків цього віку частіше, ніж у дівчаток, спостерігаються перепади настрою — від зайвої самовпевненості до абсолютної втрати впевненості в собі.
Словниковий запас у хлопчиків значно більший, ніж у дівчаток, особливо завдяки поняттям більш віддалених предметів і узагальнених явищ. В їхньому лексиконі переважають слова, що передають дію, тоді як дівчатка більш схильні до предметно-оцінних слів. У вільний час хлопчики полюбляють займатися спортом, рухливими іграми, тоді як дівчинки — читати, грати на музичних інструментах тощо.
У 8-9 років дитина вже може займатися акробатикою, спортивною гімнастикою, гірськолижним спортом.
Дитина — доросла
Восьмирічна дитина вже починає сумніватися в правильності дій і слів дорослих. Причини незгод — протиріччя утвердженнях: «Я це прочитав у книжці, а мені говорять, що там написано неправильно», «В одній книжці пишуть одне, в іншій — зовсім протилежне», «У класі вчителька говорить так, а мама стверджує інше». Або ж невідповідність цих тверджень досвідові самої дитини: «Чому абсолютно всі впевнені, що це саме так і не інакше, а до моїх сумнівів ніхто не прислухається?», «Не згодний, коли в книжках пишуть неправильно — такого в житті не буває і бути не може», «Чому я повинен думати, як усі?»
Дитину дуже дивує необхідність доводити оточуючим (і собі) очевидні речі. Наприклад, якщо її запитати, чи дійсно вона живе, то дитина відповість, посилаючись на власний досвід, що вона існує не тому, що їй так сказали дорослі, а тому, що вона рухається, думає, стрибає, розмовляє, ходить, учиться, виконує різні інші дії, може поторкати і побачити себе в дзеркалі, почути власний голос.
У восьмирічної дитини зароджується критичне ставлення до дорослих, до отриманих від них знань. З'являється власна думка, що відрізняється від думки дорослих. Зростає довіра до власного життєвого досвіду—настає час «очистити» цей досвід шляхом сумніву.
Діти цього віку дуже імпульсивні й нестримані, ще не можуть і не вміють самостійно переборювати навіть незначні, на наш погляд, труднощі, які виникають під час навчання в школі. Тому в цьому віці виховання особистості дитини полягає в тому, щоб систематично вчити дітей самостійності більш високого рівня. Але робити це треба ніби поволі, просто підштовхувати дитину до потрібних дій. При цьому враховуйте, що обсяг поставленого перед нею завдання не повинен бути дуже великим, інакше дитина просто відмовиться його виконувати взагалі.
Вдосконалимо дитяче „Я”
Тепер дитині потрібні власні оцінки особистого "Я". Після того, як у вісім років дитина зробила Вчинок, не поспішайте давати йому свою власну оцінку. Нехай дитина навчиться це робити самостійно.
Вона ще не знає, як це робиться? Ваше завдання полягає в тому, щоб дати дитині можливість самій здійснювати процес пошуку способів для об'єктивної (!) самооцінки, розуміння мотивів власної поведінки. У складних для неї ситуаціях — підказувати, але в цілому — навчати її цьому. У діалозі з батьками розкривається зміст дій, дитині стає зрозумілою сутність внутрішнього «Я».
Проаналізуйте один із вчинків дитини самі, вголос, ніби ви так, між іншим, поміркуєте про ситуацію, що склалася. Поставте себе на місце дитини, поміркуйте замість неї (чому я так зробив(ла)?), а потім — замість інших учасників події, що відбулася. Наведіть точки зору «Я» дитини і тих інших «Я» — дітей і дорослих. Дайте своєму малюку можливість хоча б у такий спосіб почути дорослий світ, побачити розмаїття оцінок дорослих і їхніх точок зору. Покажіть дитині множинність "дзеркал", у кожному з яких по-своєму відбивається її Вчинок. І виділіть, підкресліть «Я» малюка, його точку зору.
Такі уроки не забуваються. Повірте, наступного разу дитина вже сама братиме участь у такому діалозі з вами, вона сама почне думати, зіставляти, аналізувати. А ще наступного разу зможе здійснити цей аналіз самостійно. Таким чином ви виховуєте в дитини звичку до внутрішнього діалогу, свідомому вибору варіантів поведінки в складних життєвих ситуаціях.
Згадайте, як учать дітей грати в шахи: «Якщо я піду сюди, то супротивник піде туди, тоді я відповім так...» І так далі. Спочатку лише дорослий міркує таким чином уголос. Потім до нього приєднується і дитина. Минає небагато часу, і дитина сама починає думкою обмірковувати кожен хід. Ще трохи — малюк робить це не після, не під час, а перед своїм ходом. Тоді дитина починає вже потроху й обігравати дорослого...
Аналіз Вчинку незабаром веде до того, що дитина вчиться заздалегідь «розкладати по поличках» його зміст і наслідки. Це і є перехід від імпульсивних дій до усвідомленої поведінки, перехід до самовиховання. Адже, врешті-решт, дитина повинна засвоїти не стільки нашу оцінку її Вчинку, скільки його зміст. Інакше малюк думатиме про себе і про інших лише з одних вчинків, а це не завжди правильно. Адже треба враховувати і мотиви вчинку, і ситуацію, в якій  він був зроблений, а отже, зрозуміти ще і його зміст.