Любі діти! Ще недавно, на заняттях з психологом, ваші розумні, мудрі, добрі оченята з цікавістю дивились на мене. Я бачила вашу щиру посмішку. У «Щоденнику  настрою» ви смайликами розповідали чи радієте, чи сумуєте, чи впевнені і рішучі. «Квадрат емоцій», який ви розмальовували кольорами, розповідав про ваші радості і хвилювання..
Пригадайте вправу, з закритими оченятами, «Подорож на хмаринці», коли ми подумки, уявляючи і мріючи, опинялися в місці, де нам затишно, спокійно, безпечно ..., де може відбутися щось дивовижне і прекрасне..., де поруч з нами люди, яких ми любимо і яким довіряємо...
Відкривши оченята, ви, майже всі, на моє запитання: «Що ж це за місце?», відповідали: «Дім!»...
Ви найдорожче і найцінніше, що в нас є! Бережіть себе !