Випускне свято

    Історія життя кожної особистості чи колективу унікальна. Сьогодні ми розкажемо Вам нашу історію життя.

Частина перша

Вона розпочалась близько десяти років тому, коли щасливі матері дали життя маленьким  малюкам, які отримали безцінний дар життя і благословення Господа на добро, любов та пізнання світу.

Ми ще не знали, що доля зведе нас під дахом Початкової школи, але вже тоді наші серця були сповнені передчуттям прекрасного шляху, яким поведуть нас батьки.

Коли ми навчились робити перші кроки та промовляти слова, ми спрямували їх до Вас, дорогі батьки, з надією на любов та підтримку.

Цю любов ми відчуваємо й зараз і потребуємо її не менше, хоча Вам здається, що ми, подорослішавши, поступово віддаляємось від Вас.

Щиро дякуємо за тепло та піклування, які ми відчували кожного дня від початку нашої історії життя.

 

Прийміть наш букет із пошани й любові.

Вклоняємось низько і дякуємо щиро

За ласку і ніжність, за мудрість і віру.

 

Бо без батьків чого ми в світі варті,

Без маминої ласки і тепла,

Без батьківської строгості і жарту,

І без свого родинного тепла.

 

Ви  нас, немов пташат, в гнізді зростили,

Допомагали, як могли.

І в наших душах сонце засвітили,

І крила для польоту нам дали.

 

Ми молимось щиро за Вас, любі батьки, і просимо у Господа здоров`я, натхнення, радості та довгих щасливих років життя.

( Звучить молитва )

 

Історія друга

Ми підросли і перед нами відкрила двері Початкова школа, яка стала нашою другою домівкою.

 

Настало1 вересня,

Скликає дзвоник нас.

Цей день ми не забудемо ніколи!

Як восени в свій 1 клас

Веселим ранком ми прийшли до школи.

 

Ми малі та серйозні стояли,

А в очах і цікавість, і страх!

В ручках квітів букети тримали,

І тремтіла тривога в серцях.

 

( Звучить пісня „Перший дзвоник” )

 

Із теплих маминих рук ми перейшли до лагідних перших вчителів та вихователів.

 

Ви ж, як феї, і добрі, і милі,

Усміхнулися лагідно нам.

Як же щиро ви всіх нас любили!

Як нас завжди хвалили батькам!

 

Ми ж  відповідали Вам взаємністю і старалися якнайкраще вчитися.

 

 Літера перша і перше слово,

 Перша тривога і перша оцінка.

З книгою перша серйозна розмова.

Перша дванадцятка і перша двійка.

 

 Ми всі засвоїли чудово

 Прикметник, суфікс, дієслово.

 Диктантів безліч написали,

 Якими ж мудрими ми стали!

 Дорогі наші перші вчителі та вихователі, прийміть у дарунок пісню  „Учительська стежина”. Нехай Ваша вчительська дорога буде світлою та щасливою.

( Звучить пісня „Учительська стежина” )

Нас оточили турботою і любов`ю всі педагоги, в яких ми мали честь учитися. Кожен передав нам часточку своїх знань та своєї душі. Можливо, тому ми відчуваємо себе такими багатими.

Ви вчили нас спілкуватися, думати, дружити, , допомагати один одному, молитися, розуміти прекрасне.

Мами духовні, о, чим же віддячимо,

Тим, що ми є і тим, що ми значимо.

Тим, як ми думаєм, що ми говоримо,

Тим, ким ми будемо, тим, що ми створимо.

Ми вміємо набагато більше, ніж чотири роки тому. Адже зерна, які ви посіяли, зійшли і  дали плоди.

Нехай наша творчість стане свідченням нашого росту та вдячності.

Виступ дітей.

Останнє нині в нас побачення.

Нам сумно розлучатись з вами.

І просимо у вас пробачення

Ми найщирішими словами.

 

За те, що колись хтось не вивчив урок,

Домашнє завдання не виконав в строк.

 

А хтось одержував знов двійку.

Встрявав з товаришем у бійку.

І вів розмови безупинно.

Та ви прощали нам провини!

 

Ой, нема де правди діти,

Було всяке серед нас.

Той у школі звик шуміти,

Той урок не хотів вчити,

Той запізнювався в клас.

Та такого не було,

Щоб робив це хтось на зло,

Бо усі ми повсякчас

Дуже-дуже любим Вас.

 

Роки навчання в Початковій школі були цікавими, змістовними, веселими та, інколи, кумедними. Посміхніться разом з нами, повернувшись у шкільне минуле.

( Інсценізація )

Чесність

• Тарасе, признайся чесно, хто за тебе робив домашнє завдання?

• Чесно?

• Чесно-пречесно.

• Якщо відверто, то я точно не знаю, бо вчора дуже рано ліг спати.

Викрутився

• Миколо, а чому це ти з учителем не вітаєшся?

• Я вже вітався.

• Щось я не чула.

• А я зранку, тільки-но встану, одразу кажу: „Доброго ранку, вчителі всього світу”.

Африканське чудо

• Донечко, як твої успіхи в школі?

• Все добре, тільки вчителька часто без причини сміється.

• Чому?

• Ну, наприклад, вона питає, чому лелеки відлітають в Африку?

• Просте запитання. Сподіваюсь,  ти відповіла правильно?

• Звичайно. Я сказала, що лелеки в Африці  покращують народжуваність.

Розмова між друзями

• Ти чому такий сумний?

• Сьогодні мене тато бив два рази.

• За що?

• Перший раз за те, що я йому показав щоденник з двійками.

• А другий?

• А другий, коли тато зрозумів, що це його щоденник.

Мудра відповідь

• Сашко, ти зовсім не хочеш вчити англійську мову. Ти що, не розумієш, що нею розмовляє півсвіту?

• А хіба цього замало? Треба ще й мені мучитись?

Діагноз

Петрик провідав хвору однокласницю. Наступного дня діти почали розпитувати про стан Наталі.

• Становище безнадійне. Завтра з`явиться у школі.

Оригінал

• Мамо, це Володя, він надзвичайний хлопець.

• А в чому його унікальність?

• Він вчиться ще гірше за мене.

 

На канікулах

( Батько сидить, читає газету. Заходить дочка.)

Дочка. Тату, а чому іде дощ?

Тато. Підеш до школи – дізнаєшся.

Дочка. Тату, а у Баби Яги є бабенятка?

Тато. Звідки я можу знати.

Дочка. Тату, а навіщо коняці коси не плечах?

Тато. Запитай у коняки.

Дочка. Тату, а мотоцикл любить цукерки?

Тато. Не знаю, я його не запитував.

Дочка. Тату, а ти не сердишся, що я в тебе про все запитую?

Тато. Що ти, моя дитинко? Як можна? Адже, чим більше ти запитуватимеш, тим більше будеш знати.

 

В школі ми англійську вчили,

Мріючи про закордон.

Стало всім нам зрозуміле

«Вері гуд», «гуд бай», «хеллоу».

Кембридж, Оксфорд вже чекають,

поки трохи підростем

і своїми відкриттями

у  науку вклад внесем.

Англ.. пісня.

 

Історія третя

Вона розпочалася сьогодні і набирає обертів зараз, на нашому прощальному святі. Останні уроки, розмови з друзями, зустрічі на перервах з шкільними товаришами. За цим всім ми будемо жалкувати вже завтра. Але у школі залишається наша зміна.

 

1 -й учень

 

Ось стоять переді мною

і вродливі, й чарівні,

Задоволені собою дорогі випускники.

 

2-й учень

 

Кажуть, ніби ви були

теж колись маленькими.

І до школи вас водили татусі  із неньками.

 

3-й  учень

 

Та не вірю я цьому!

Ви хіба не бачите?

Це не хлопці - козаки,

богатирі-красені.  

 

4-й учень

Поряд з ними випускниці,  дуже милі, знаєте.

Кращих, ніж у нашій школі, ви ніде не знайдете.

 

1 -й учень

Шкода, що ви залишаєте стіни нашої школи.

 

2-й учень

Ми будемо сумувати за вами.

 

3-й  учень

Обіцяємо стати такими ж розумними та вихованими.

 

4-й учень

Не забувайте про свою шкільну колиску.

Любі першокласники, наші добрі друзі,

Виростайте, розквітайте, наче квіти в лузі.

 

Ми зі школи йдем спокійні –

Адже зміна в нас надійна!

640 днів разом з ранковим сонцем ми переступали поріг рідного класу.

Близько шести тисяч дзвінків почули  за 4 роки. Ми чули їх по різному.

Тоді, коли з букетом квітів йшли на перший урок в перший клас, і тоді, коли він немов би обривав цікаво проведені 40 хвилин вашого улюбленого уроку.

Та найприємнішим був  довгожданий дзвінок на канікули.

Дзвінок, який ви почуємо завтра, стане сигналом початку нового старту.

Сьогодні, в час розлуки зі школою, візьмемо слово вчителя у дорогу життя. Хай спогад про рідну школу сяє нам у путі, додаючи віри у власні сили. Хай школа залишиться для нас промінчиком любові і добра, а спогади про дитинство приходитимуть з іменем перших вчителів.

 

Збережем  свою гідність і честь,

Те святе, чому школа навчила.

I     щоб кожний, хто  знав нас в лице,

Міг сказати: «Це добра людина».

 

Щоб життя дарувало добро.

Йдем твердим І упевненим кроком,

Щоб не соромно потім було

Перед совістю і перед Богом.

 

Збережем вірних друзів своїх

I  вшануємо батьківське слово.

Не забудем порад цих простих,

їх згадаємо обов'язково.

 

Щоб у старості, повній тепла,

Кожна мати, що нас народила

Стиха мовити твердо могла -

Я пишаюсь тобою, дитино.

 

 Школо, ми з тобою не прощаємось,

 Ми обов`язково ще прийдем.

Просто кажем  “Школо, до побачення,

Здраствуй, літо золоте.”

( Звучить гімн школи )

 

    На згадку про себе ми хочемо подарувати усім працівникам школи, які допомагали нам переступати нові сходинки у житті, сувеніри, виготовлені своїми руками.

 

         Ми вклали в них усю любов , яку відчуваємо до Вас.

Нехай ці обереги приносять Вам  щастя, добробут, притягують позитив та удачу.