Батьківські збори

1 клас. Вересень

Тема: Формування на засадах мирної педагогіки ефективної взаємодії вчителя і батьків.

1. Вступне слово.

Шановні батьки! Мені дуже приємно, що ми сьогодні зібрались усі разом, як одна велика сім’я. Адже нам ще довго працювати разом. Ми повинні підтримувати і допомагати одне одному.

Наші діти надзвичайно цікаві, допитливі, активні та енергійні. А найголовніше- всі вони хочуть вчитись. Наше з вами спільне завдання – зробити усе можливе для того ,щоб цей інтерес та потяг до навчання не зникав ,а ще більше проявлявся впродовж усіх років навчання.

А про то як нам можливо це зробити ми обговоримо на сьогоднішніх зборах!

2. Для того, щоб нам було легше спілкуватись потрібно познайомитись одне з одним. Для того, щоб це було простіше зробити слід розбити усіх невеликі групи. Так знайомились ваші діти на 1 уроці. Спробуємо і ми повернутись в дитинство.

Батьки сідають за один стіл по 4 сбо 5 чоловік. Ви знайомитесь між собою, називаєте ім’я, професію, хоббі.

3.На кожний стіл вчитель роздає карточку із завданням. Батькам дається декілька хвилин на обговорення.

-А тепер давайте поговоримо про те, як настереглись від помилок чи невмілої організації навчання.

Завдання

1.Як працювати з дитиною над виконанням завдання вдома?

Висновки.

Учень на початку шкільного навчання дуже потребує уваги батьків, незалежно від того наскільки підготовленим до школи він був. Навчальна діяльність для дитини є новою , відмінною від того, чим вона раніше займалась. Тому, поки не сформуються основні навички роботи ,їй потрібно допомагати . Тим більше, що 1-класник вчиться, щоб потішити батьків, вчителя, друзів, щоб виглядати дорослішим і значущим. Тому важливо цікавитись, як провела свій день у школі ваша дитина, що цікавого і нового вона там дізналась. Адже, якщо дитина відчує, що  нею не цікавляться, то вона втрачає інтерес до навчання.

Але ця допомога має бути не по-материнськи –сліпою, а психологічно-доцільною.

В перші місяці адаптації , можливо і слід сидіти поряд з дитиною під час виконання  завдань. А потім , з часом, це доцільно звести до мінімуму.

Починати нову справу завжди важко! Ми, дорослі, розуміючи це не повинні включати дитину в коло власних переживань, розчарувань з приводу її незадовільних успіхів.

Головне – сформувати у дитини основні навчальні вміння:

• привити дитині звичку систематично готуватись до уроків;

• створити режим дня.

Індивідуальні особливості: перепробувати різні методи.

2.Чи потрібно змушувати дитину переписувати завдання , зроблене з помилками?

Дозоване вправляння є корисним. Слід  підходити з позиції здорового глузду. Якщо дитина безвідповідальна, то її варто змусити, дати зрозуміти ,що все під контролем. Найкращою реакцією буде висловити сподівання, що наступного разу учень буде уважншим.

Перепиування-це нудна повторна робота, яка може відбити дітям бажання вчитися.

Коли помічаєте ,що дитина перевтомилася, потрібно зменшити навантаження,відволіктись на іншу роботу! Дієвими є заохочення і похвала.

3.Чи потрібно карати дитину за невдачі у начанні?

Не створюйте ситуації, коли дитина повинна працювати заради того, щоб уникнути покарання. Треба збагнути , коли в дитини щось не ладиться, то ніяке покарання не змусить її зробити того ,чого вона не вміє, не розуміє, або не знає!

Слід хвалити дитину за успіхи. Матеріальні стимули повинні бути в розумних межах.

Зміна статусу- «ти учень» , покладає надію і дитина бачить перспективу.

4. Чи можна дитину чи її роботу порівнювати з іншими дітьми ?

Однозначно- ні! Потрібно порівнювати з вчорашнім днем і не забувайте, що наше завдання –навчити дитину радіти, сформувати впевненість в собі та своїх силах і добиватися успіхів в будь-яких справах. З іншого боку, в дитини на усе життя може закріпитись комплекс «нижче вартості», «неуспішності». А це травмує особистість дитини. Формуйте у дитини почуття власної неповторності!

5.Як порозумітися з вашою дитиною у конфліктних ситуаціях? Як наказувати за непослух?

Причини бувають різними і перш за все її слід виявити! Інколи дитина хоче привернути вашу увагу, буває впертою, просто не має бажання , перевтомлена. Заставляння – відмова від приємного.

Умови ефективного і комфортного навчання.

Сім‘я , дім                                                                      Школа

Вимоги , особисті проблеми,                                  Навантаження, дисципліна,

матеріальні труднощі, традиції.                             Режим дня , нове оточення.

Захисні фактори:

• доцільна допомога батьків;

• любов безумовна;

• заохочення, стимулювання;

• формування почуття власної неповторності;

• організація режиму дня і повноцінного відпочинку.

Лише ефективно взаємодіючи та співпрацюючи ми зможемо забезпечити інтерес до навчання впродовж усіх шкільних років!

Методичні рекомендації.

Психотерапія неуспішності.

Можна обійтися в школі (2 роки навчання-1 і 2 клас) , а тим більше вдома без оцінок. Але в принципі , без оцінок не можна вчити дітей . Похвала їм необхідна . Як же дозувати оцінку?

Правило 1: «Не бий лежачого». «Двійка»(а для декого і четвірка) –велике покарання і не варто двічі карати за одні і ті ж помилки. Оцінку своїх знань дитина вже отримала. Вдома від батьків вона чекає допомоги і розуміння.

Правило 2. : Щоб позбавити дитину від недоліків, помічайте не більше одного в хвилину! «Знову брудно в зошиті», «Речі розкидані», «Портфель не складений» і т.д. Заспокойтесь, знайте міру, ще трошки і ваша дитина повністю відключеться, перестане реагувати на такі речі, стане байдужою до власних оцінок. Виберіть з багатьох недоліків той, який зараз ви хочете ліквідувати в першу чергу і говоріть лише про нього. Решта подолається пізніше, або виявиться , що вона не така суттєва.

Правило 3.: «За двома зайцями побіжиш…». Але як вибрати найголовніше? Інколи , незрозуміло з чого почати: в зошиті - одні помилки , в знаннях – пропуски, в голові – «вітер»…А ви порадьтеся з дитиною і почніть з тих трудностей ,які найважливіші для неї самої. Тут ви зустрінете розуміння . Якщо вас турбує техніка читання , то не вимагайте відразу і виразності і переказування.

Правило 4: Хваліть виконавця, критикуйте виконання! Оцінка повинна мати точну адресу. Добре , якщо ваша критика не ображає! Допоможіть дитині відділити оцінку її особистості від оцінки її роботи. Якщо , дякуючи вашій похвалі дитина починає поважати себе за ці якості , то ви створите основу до бажання вчитися.

Правило 5: Оцінка повинна порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її власними вчорашніми невдачами ,а не лише з оцінками. «Вчора 16 помилок-а сьогодні -8». Навіть найменший успіх дитини – реальний успіх, перемога над собою.

Правило 6: Не скупіться на похвалу, не йдіть на шнурку в шкільних оцінок! Ваша похвала-це точка опори. Виділіть з багатьох невдач частинку успіху. Адже , ваші «не зробив», «не старався», «не думав»- породжують сто «не хочу», « не буду».

Правило 7: Виділіть в морі помилок острів успіху, на якому зможе вкоренитися дитяча віра в себе і в успіх своїх навчальних зусиль. Оцінювати дитячу працю потрібно диференційовано. Оцінюйте все окремо . При диференційованій оцінці в дитини немає ні ілюзій повного успіху , ні відчуття повної невдачі. Виникає ділова мотивація навчання : « ще не знаю , але можу і хочу знати !»

Правило 8: Ставте перед дитиною конкретні і реальні завдання . Не спокушайте дитину невиконаними завданнями , не штовхайте на шлях свідомої брехні . ( Зроби не 10 , а 5 помилок, не бігай до 2 уроку! )

Лише впевнена в собі дитина не боїться братися за будь-які справи!